• Автомобільний спорт
  • Академічне веслування
  • Армспорт
  • Баскетбол, стрітбол
  • Більярдний спорт
  • Бодібілдінг
  • Бокс, кікбоксинг WAKO  та WRKA
  • Боротьба вільна, греко-римська
  • Боулінг
  • Важка атлетика
  • Велоспорт
  • Веслування на байдарках та каное
  • Вітрильний спорт
  • Волейбол, пляжний волейбол
  • Гандбол, пляжний гандбол
  • Гирьовий спорт
  • Гімнастика спортивна
  • Гімнастика художня
  • Дзюдо, самбо
  • Екстремальний спорт(паркур, скейтбордінг, BMX, велотріал, роликовий спорт, спортивний туризм, скелелазіння)
  • Єдиноборства (кіокушин карате, тхеквандо, традиційне окінавське  годзю-рю,  карате-до, айкідо, хортинг, універсальний бій, таїландський бокс Муей Тай)
  • Легка атлетика
  • Парашутний спорт
  • Пауерліфтинг
  • Пейнтбол
  • Підводний спорт
  • Плавання
  • Повітроплавальний спорт
  • Радіоспорт
  • Риболовний спорт
  • Спортивна акробатика
  • Спортивне орієнтування
  • Спортивні танці, танці на пілоні
  • Стрибки на батуті
  • Стрільба із лука
  • Стрільба кульова
  • Сумо
  • Теніс
  • Теніс настільний
  • Фігурне катання на ковзанах
  • Фітнес
  • Футбол, футзал, пляжний футбол
  • Хокей з шайбою
  • Черлідинг
  • Шахи, шашки
Всі види спорту, представлені в Херсонській області (в алфавітному порядку)

Статті / Пізнавальні / ФутболФутбол

Футбол

Футбол

17 Серпня 2010

Футбол (від англ. Football, «нога - м'яч») - командна спортивна гра, в якій беруть участь дві команди по одинадцять гравців в кожній. Футбол є одним з найпопулярніших видів спорту у світі. У футбол грають м'ячем на прямокутному трав'яному полі (іноді траву замінюють штучним покриттям) з воротами на двох протилежних сторонах поля.
Метою гри є забити якомога більше голів; тобто, завести м'яч у ворота супротивника якомога більше разів. Головною особливістю футболу є те, що гравці (за винятком воротарів) не можуть в межах ігрового поля торкатися м'яча руками. Переможцем гри є команда, що забила за час матчу (два тайми по 45 хвилин) більше голів, ніж супротивник. 

Серед багаточисленних видів спорту, які культивуються у системі фізичного виховання країн світу, футбол займає одне з провідних місць. Важко назвати інший вид спорту, який міг би змагатися з ним у популярності.
Доступність цієї гри, простота інвентаря й обладнання, величезна емоційність ігрових ситуацій, необхідність проявлення волі і мужності при подоланні дій суперників роблять футбол як вид спорту цінним засобом
фізичного виховання. Футбол дозволяє без великих матеріальних затрат досягти високого ступеня фізичної підготовленості та розвивати швидкість, силу, витривалість, спритність і багато інших рухових якостей, виховувати сміливість, дисциплінованість.

Найпрестижнішим турніром з футболу є чемпіонат (Кубок) світу з футболу та чеспіонат Європи.

Футбол входить до олімпійської програми, починаючи з Ігор ІІ Олімпіади в Парижі (1900 р.), за винятком Ігор Х Олімпіади в Лос-Анджелесі (1932 р.).
На Іграх ХХVI Олімпіади (1996 р.) дебютували жінки.
Боротьба у цьому виді спорту ведеться за два комплекти нагород – серед чоловіків і жінок.

В активі українських футболістів 5 золотих та 20 бронзових олімпійських медалей. Національні збірні команди України з футболу ще небрали участь в олімпійських турнірах.
 За всі роки, протягом яких змаганняз футболу входять до програми Ігор Олімпіад, частише за інших –тричі – олімпіськими чемпіонами серед чоловічих команд ставали футболісти Великої Британії (1900, 1908 і 1912 рр.) і Угорщини (1952, 1964 і 1968 рр.), серед жінок – тричі – футболістки США (1996, 2004 і 2008 рр.).
В активі українських футболістів 5 золотих та 20 бронзових олімпійських медалей. Національні збірні команди України з футболу ще не брали участь в олімпійських турнірах.

Футбольне поле і м"яч
Поле.
Грають на полі завдовшки 90—120 м і завширшки 45—90 м. На двох протилежних кінцях стоять ворота (завширшки 7,32 м і заввишки 2,44 м).
М"яч, довжина окружності якого повинна бути 68-71 см, а вага — від 396 до 453 грамів.
Час. Два тайми по 45 хвилин "брудного часу".
Заміни. За гру дозволено зробити не більше 3 замін. Гравець, якого було замінено, не може знову вийти на поле. Для проведення заміни гру зупиняють.
Аути та вільні удари. Коли м"яч виходить за лінію воріт, воротар виконує вільний удар ногою. М"яч з ауту вводиться в гру рукою.

Історія футболу
Ігри, схожі на основними принципами на сучасний футбол, існували в різних народів з давніх часів. Так, серед претендентів на головний прообраз футболу є давні римляни та греки (гарпастум), середньовічні італійці (кальчо), ацтеки.
Проте, нинішній футбол є прямим нащадком гри у м'яч в Британії. Вона стала відомою завдяки римським завойовникам  у 1 в. н.е., швидко одержавши визнання серед корінних жителів бриттів і кельтів. Брити виявилися гідними учнями - в 217 н.е. у м. Дербі вони вперше перемогли команду римських легіонерів.
У першій половині XIX ст. "футбол натовпу" вже мав два різновиди:
•     гра з м'ячем тільки ногами (футбол),
•     гра з м'ячем руками та ногами (регбі).
Останній вид спорту здобув назву від міста Регбі, в коледжі якого ця гра культивувалася. Якщо в цьому місті грали руками і ногами, то в містечку Херроу — тільки ногами. Шанувальники одного способу гри домоглися, щоб м'яч був овальної форми, а іншого — щоб м'яч був лише круглий.
Велику популярність футбол мав серед учнівської молоді. Досить сказати, що вже на початку XIX ст. він був включений до навчальних програм шкіл і проводились змагання. Трохи пізніше почали створюватися футбольні клуби. Перший — "Форест клаб" — з'явився у 1859 році у містечку Єпінг, поблизу Лондона. Найстарішими вважаються також клуби "Барнс", "Блек-хед", "Кристал Палас", "Кільбурн", "Крузейдер".
У 1823 році було дозволено гравцям бігти з м'ячем. Саме тоді було покладено початок розвитку сучасних правил футболу та регбі, історія яких, в ті далекі часи тісно перепліталась. Оскільки у кожній місцевості існували свої правила, то, певна річ, під час матчів постійно виникали непорозуміння. Це змусило представників усіх створених до того часу клубів зібратися в 1863 році у Лондоні, щоб розробити єдині правила гри, але досягти згоди не вдалося, зате було створено Англійську футбольну асоціацію. А перші єдині правила гри були ухвалені в 1863 році. У них передбачено чисельний склад команд, розміри футбольного поля та воріт, гравцям заборонялося грати руками в межах штрафного майданчика (за винятком воротаря). Вони складалися з 13 пунктів. У перші правила постійно вносилися доповнення, поправки, нові параграфи. Однак в основному вони збереглися до наших днів. Створення Футбольної асоціації сприяло переходу від стихійного до організованого футболу.
На другому засіданні Футбольної асоціації, 6 грудня 1863 p., було вирішено вважати футбол і регбі різними видами спорту. Це і є дата народження сучасного футболу.
Переворот у тактику футболу внесли дві команди міста Глазго, їх гравцями у 1870 році під час гри вперше в історії було застосовано передачу м'яча. З тих пір футбол став командною грою.
Ігри на Кубок Англії проводяться з 1871 року. Вони надзвичайно популярні у глядачів і сьогодні. У 1873 році було проведено перший Міжнародний матч між командами Англії і Шотландії.
У 1888 pоці було створено Англійську, а у 1890 році  Шотландську футбольні ліги.
Завдяки англійцям футбол став улюбленою грою і в інших країнах Європи. Під час стоянок кораблів у портах вони організовували матчі між членами команд, до складів яких залучалась місцева молодь. Французькі студенти, що навчалися в Англії, в 1872 році у портовому місті Гавр створили першу футбольну команду, а "Перший футбольний клуб" у Парижі з'явився в 1879 році. Англійці, що навчалися в Швейцарії організовували там футбольні команди. У 1875 році виник Швейцарський футбольний союз. Згодом футбольні клуби було утворено також і в інших країнах Європи, зокрема в Данії, Голландії, Бельгії, Німеччині, Австрії та Угорщині.
Швидкий і динамічний розвиток футболу, що спостерігався в Європі на початку XX ст. спонукав до створення міжнародної організації. І вже у 1904 роців у Парижі відбулася конференція за участю Бельгії, Данії, Франції, Голландії, Іспанії, Швейцарії та Швеції, де і було засновано Міжнародну федерацію футбольних асоціацій (ФІФА). Першим головою ФІФА було обрано француза Р.Гірена.

Футбол в Україні. Спорт, і зокрема футбол, в Україні почав розвиватися пізніше, ніж в країнах Західної Європи. Причиною відставання було те, що територія України розподілялася між двома імперіями. Більша частина до 1917 року входила до складу Російської імперії,а західні землі Буковина та Закарпаття — до Австро-Угорської. З 1918 року Галичина відійшла до Польщі, а Закарпаття — до складу створеної після Першої світової війни Чехословацької республіки, Буковина до королівської Румунії.
Усі українські землі були об'єднані в єдину державу в складі колишнього Радянського Союзу тільки у 1946 pоці, а незалежною Україна стала в 1991 році.
Попри все,  ця спортивна гра розвивалась одночасно у Києві, Харкові, Одесі, Миколаєві, Катеринославі, Юзівці". Основоположниками одеського футболу були англійські службовці іноземних підприємств, які у 1878 році й організували "Одеський британський атлетичний клуб", який є першим футбольним гуртком в Україні, створеним іноземцями. Однак, справжнє визнання ця гра здобула в Одесі, починаючи з 1907 року.
Як свідчать документи,  перші тренування футболістів у Львові відбулися ще у 1894 році. Наприкінці XIX ст. львівське "Товариство рухових ігор" почало створювати групи молоді, серед яких особливу зацікавленість викликав футбол. Так, у "Спортивній газеті" (№ 15 від 15 жовтня 1900 р.) читаємо, що львів'яни тоді вперше побачили гру м'ячем ногами. Це була зустріч двох учнівських команд четвертої гімназії. Вона тривала два тайми по 20 хвилин і закінчилась з рахунком 1:1.
Чемпіонат з футболу у Львові офіційно проводився з 1906 року. На заході України за короткий час було створено команди "Чарні" (1904), "Легія" (1905), "Погонь" (1907), "Гасмонея" (1908), "Україна" (1911). Всі вони, крім "України", після Першої світової війни брали участь у чемпіонаті Польщі серед команд Вищої ліги. У цей період футбол бурхливо розвивається на Закарпатті.
Закарпатський футбол взагалі дав багато всесвітньо відомих гравців, серед них: Д.Товт, М.Михаліна, Ю.Лавер, М.Коман, І.Мозер, В.Турянчик, Й.Сабо, Ф.Медвідь, С.Решко, Й.Беца, І.Яремчук, В.Рац та інші. В різних збірних командах колишнього Радянського Союзу вони брали участь у чемпіонатах світу, олімпійських іграх, кубкових турнірах країн Європи.
Футбол на Буковині запроваджено на початку минулого століття.
З 1936 року у вищій лізі чемпіонатів Радянського Союзу брала участь команда "Динамо" (Київ) і за всю історію ніколи не покидала її, а в повоєнні роки вона стала тринадцятикратним чемпіоном і дев'ятиразовим володарем Кубка Радянського Союзу, Суперкубка Європи (1975), дворазовим — Кубка володарів Кубків країн Європи (1975, 1986).
Про високий рівень українського футболу свідчить і те, що у вищій лізі Радянського Союзу в різний час виступали команди: "Динамо" (Київ), "Шахтер" (Донецьк), "Карпати" (Львів), "Зоря" (Луганськ), "Дніпро" (Дніпропетровськ), "Металіст" (Харків), "Таврія" (Сімферополь), СКА (Одеса), "Чорноморець" (Одеса), "Металург" (Запоріжжя), а в першій лізі — команди Ужгорода, Івано-Франківська, Львова, Чернівців та ін. Більшість із них досягли високих спортивних успіхів. Зокрема, чемпіонами і призерами Радянського Союзу були футболісти "Динамо" (Київ), "Зорі" (Луганськ), "Дніпра" (Дніпропетровськ), "Чорноморця" (Одеси). Володарями Кубка — динамівці Києва, футболісти "Шахтаря" (Донецьк), "Карпат" (Львів), "Металіст" (Харків). Усі вони успішно виступали в Європейських кубкових турнірах.
Протягом багатьох років у міжнародних змаганнях (чемпіонатах Європи, світу, олімпійських іграх) основу національних збірних команд складали футболісти українських клубів. Досить згадати всесвітньо відомі прізвища таких гравців, як Ю.Войнов, В.Мунтян, В.Пузач, В.Веремєєв, І.Біланов, В.Серебряников, В.Банников, В.Колотов, О.Блохін, Л.Буряк, А.Коньков та інші. Сьогодні ними пишається український футбол.  Олег Блохін (1975) та  Ігор Біланов (1986) були визнані кращими футболістами Європи і нагороджені золотими м'ячами, а Олег Протасов став володарем срібної бутси Європи (1984), яку вручали кращим бомбардирам.
Після проголошення Верховною Радою незалежності України (1991), Федерація футболу Укра'їни як повноправний член увійшла до УЕФА і ФІФА, що дало змогу національним збірним командам брати участь у чемпіонатах світу, Європи, олімпійських іграх і європейських кубкових турнірах.

6 березня 1991 року в складі Федерації футболу Радянського Союзу завдяки зусиллями Віктора Максимовича Баннікова була створена та юридично оформлена Федерація футболу України. Проте вона повністю була підконтрольна та підпорядкована московському керівництву. 
Самостійною організацією  Федерація футболу України стала 13 грудня 1991 року.
Через 5 років на порядку денному стало питання створення в Україні Професіональної футбольної ліги.
26 травня 1996 року відбулася установча Конференція неаматорських клубів (команд) України, на якій було створено Професіональну футбольну лігу України, затверджено її керівний склад, ухвалено Статут. Очолив засноване об'єднання президент футбольного клубу "Динамо" (Київ) Григорій Суркіс.
Згідно з договором між Федерацією футболу України і Професіональною футбольною лігою України, а також рішення Виконавчого комітету ФФУ, організацію і проведення змагань з футболу серед неаматорських команд було доручено ПФЛ України.
Ліга не тільки отримує права на проведення змагань, але й упорядковує взаємини між клубами і гравцями, є гарантом дотримання учасниками змагань морально-етичних норм і договірних зобов'язань клубів, зміцнення в їх взаєминах загальноприйнятих міжнародних норм футбольного життя. На стражі цього порядку стоять самі клуби, які здійснюють управління через демократично облаштовані структури ПФЛ.

Асоціація аматорського футболу України створена 2 березня 1998 року.Згідно з угодою між ААФУ та Федерацією футболу України Асоціації передані права на проведення чемпіонату та розіграшу Кубка України з футболу серед аматорських команд.
Головним органом управління ААФУ є Конференція. Конференція проводиться один раз на чотири роки. Делегати Конференції заслуховують звіт про роботу за звітний період і обирають на новий термін президента, віце-президентів, затверджують склади виконавчого комітету, ревізійної та контрольно-дисциплінарної комісії ААФУ.
Спільно з ФФУ Асоціація з 1998 року проводить масові Всеукраїнські змагання з футболу на призи клубу „Шкіряний м’яч“ у трьох вікових групах – серед 11, 12 і 13-річних юних футболістів

„Шкіряний м’яч“
Відроджений у 1998 році „Шкіряний м’яч“ став головним проектом Асоціації. Від перших 120 команд однієї вікової групи до участі у змаганнях на шкільному рівні вдалося залучити понад 50 000 дитячих колективів у трьох вікових групах серед дітей 11, 12 та 13-річного віку. „Шкіряний м’яч“ став національним дитячим шкільним чемпіонатом. Завдяки співпраці з Міністерством освіти і науки України та Міністерством сім’ї, молоді та спорту України „Шкіряний м’яч“ входить до програм спортивно-масових заходів українських шкіл.

Цей турнір став стартовим майданчиком для багатьох молодих наших футболістів, які нині представляють Україну на міжнародній арені в складі юнацьких збірних –  Дмитро Льопа, Олександр Батальський, брати Пашаєви, Максим Білий, Артем Гуменюк, Вадим Олійнич, Вадим Папірович, Василь Жук, Іван Піцан  та інші. Величезна кількість наших гравців стали професіональними футболістам всіх українських ліг.

Кращі наші команди вже в такому юному віці й самі беруть участь у міжнародних турнірах. Так у 2002 році дві команди на фіналі російського „Шкіряного м’яча“ у Москві посіли призові 2 і 3 місця.
Варте уваги й проведення усіх фінальних турнірів  у  МДЦ "Артек".

Чемпіонат і розіграш Кубка
За часів СРСР змагання серед колективів фізичної культури (КФК) мали величезну  масовість. Чи не в кожному місті чи селі була своя команда, яка брала участь у турнірі принаймні районного рівня. Тепер цих колективів практично немає. Натомість за підтримки місцевих органів влади та меценатів існують і щороку створюються нові аматорські футбольні команди, які несуть свято футболу всім своїм прихильникам. На даний час в Україні їх понад 7000. Кращі з них – переможці областей чи міст, представляють свої регіони в чемпіонаті України серед аматорських команд.
Якщо зараз уважно проаналізувати склад ІІ професіональної ліги, то можна побачити, що не менш, ніж кожна друга команда пройшла через аматорський чемпіонат. Ті ж, хто не проявив себе на всеукраїнському аматорському рівні, часто зникають вже після першого сезону. Обов’язкова участь у аматорському чемпіонаті тільки зміцнить нашу професіональну лігу, а відтак і рівень вітчизняного футболу.

Кубок регіонів УЄФА
Завдяки відродженому УЄФА Кубку регіонів з 1999 року чемпіон України бере участь в аматорській європейській першості, яка проводиться раз на два роки. За 6 сезонів, що минули, українські команди тричі проходили відбірні етапи і потрапляли до фіналу турніру. Команди ірпінського „УФЕІ“ (тепер Податкова академія) та каховського „КЗЕСО“ стали бронзовими призерами, відповідно в Венето (Італія, 1999) і в Кракові (Польща, 2005). На фіналі в Слівені в Болгарії (2007) одеський „Іван“ був п’ятим.
У відбірних турнірах приймали також участь овідіопольський „Дністер“, „Югосталь“ (Єнакієво) та «Бастіон» (Іллічівськ), які, відповідно, в Пловдіві (Болгарія, 2000), Баку (Азербайджан, 2002) та в Бухаресті (Румунія, 2008) посіли другі місця, поступившись лише господарям.

„Граємо за Україну разом!“
Ще одним традиційним заходом Асоціації є зимово-весняний турнір з міні-футболу „Граємо за Україну разом!“. Започаткований у 1999 році він щороку проводиться у багатьох регіонах України, а потім збирає на фіналах кращі команди у трьох категоріях учасників – це працівники обласних і районних державних адміністрацій, працівники міськвиконкомів та банківських установ. Таким чином колеги з різних куточків України, які можливо ніколи б не контактували на професійній ниві, зустрічаються на турнірі, спілкуються, оздоровлюються, грають в улюблену гру.

 

Всі статті розділу
Час для спорту!
20 Жовтня 2018
ПОШУК ПО САЙТУ
ГАЛЕРЕЯ СЛАВИ
Грицаєнко Дмитро Вікторович
Грицаєнко Дмитро Вікторович
майстер спорту України  міжнародного класу з пауерліфтингу (2010), дворазовий бронзовий призер чемпіонату світу 2010 року (Туреччина),  срібний призер IV Всесвітніх ігор спортсменів з вадами зору 2011 року (Туреччина), дворазовий бронзовий призер чемпіонату світу 2013 року (Китай) та чемпіонату світу 2014 року
Терещенко Владислав Миколайович
Терещенко Владислав Миколайович


майстер спорту міжнародного класу з веслування на байдарках і каное, багаторазовий переможець і призер чемпіонатів України, учасинк чемпіонатів світу і Європи, учасник ХХVI Олімпійських ігор 1996 року в Атланті та  XXVII Олімпійських ігор 2000 року  у Сіднеї


Михайлов Андрій В
Михайлов Андрій В"ячеславович
- майстер спорту України з веслування академічного (2011). Чемпіон Європи та бронзовий призер чемпіонату світу серед юніорів з веслування академічного.
Всі особистості
ОПИТУВАННЯ
Ви стежите за виступом української збірної на ІІІ Юнацьких Олімпійських іграх 2018 року у Буенос-Айресі ?

Архів опитувань
Наші Партнери